Критська музика й танець: що ви почуєте

Ліра — голос Криту

Критська ліра — це грушоподібний смичковий інструмент із трьома струнами. Виконавець тримає її вертикально на колінах, наче маленьку віолу, і притискає струни нігтями лівої руки, а не притискає їх до грифу. Завдяки цьому її тембр відрізняється від скрипкового. Ліра — інструмент, найбільш пов'язаний із критською сільською музикою, і вважається найпопулярнішою збереженою формою середньовічної візантійської ліри, предка більшості європейських смичкових інструментів. На критській ночі саме цей інструмент веде мелодію, а танцюристи рухаються. Ліри бувають різних розмірів: маленька — для танцювальної музики, а більша, з потужнішим голосом — для супроводу пісень.

Лауто внизу

Лауто — це довгогрифова лютня з ладами та чотирма подвійними струнами, на якій грають довгим плектром. Вона схожа на уд, але сталеві струни та довший гриф роблять її звучання яскравішим, а лади можна пересувати відповідно до ладів грецької традиційної музики. На Криті зазвичай використовують більший критський лауто. Його роль — акомпанемент: у пентозалі основну мелодію грають на лірі або скрипці, тоді як лауто грає більш перкусійно, ритмічно. Ліра, скрипка та лауто — інструменти, що переважають у критській музиці, тож цей звук супроводжуватиме вас увесь вечір. Мандоліна, уд і гітара також поширені в критській музиці, тому сценічний гурт може виглядати більшим, ніж просто ліра та лауто.

Звідки лунає звук

Перша зафіксована згадка про ліру датується IX століттям, коли перський географ описав її як типовий візантійський інструмент. Пізніші століття венеційського панування принесли скрипку та її вплив на критські строї й репертуар, і на початку XX століття сучасна ліра сформувалася з маленької стародавньої ліри та скрипки. Критська музика тісно пов'язана з танцем: її поширені форми відповідають таким танцям, як сиртос, пентозалі, сиганос, підіхтос і суста. Ось чому одна мелодія на лірі на сільській ночі може змусити підвестися цілу залу. Традиція багатошарова: візантійська ліра з'явилася першою, а століття венеційського панування залишили на ній відбиток скрипки.

Пентозалі — стрибучий танець

Пендозалі — це візитна картка критського народного танцю. Його назва означає «п'ять кроків», хоча насправді їх десять, і це — енергійний танець із високими стрибками, який починається у помірному або швидкому темпі, а далі прискорюється. Танцівники тримають одне одного за плечі, утворюючи незамкнене коло. Перший танцівник імпровізує, тоді як другий стоїть міцно, щоб дати йому стійку опору, після чого перший переходить у кінець шеренги. Його танцюють і чоловіки, і жінки, хоча жіночі рухи традиційно були стриманішими, адже довга сукня не дозволяє високо стрибати. Цей танець описують як воєнний, і те, як перший танцівник поступається своїм місцем наступному в шерензі, на думку багатьох, відлунює ланцюгом командування в бою.

Сиртос і каламатіанос — танці, до яких можна долучитися

Сиртос — це танець у лінії або колі, в якому танцівники з'єднують руки за ведучим, який час від часу виходить наперед, щоб імпровізувати. На Криті він виконується у розмірі 4/4 і зазвичай звучить під бадьору мелодію ліри. Його родич, каламатіанос, використовує ті самі кроки у розмірі 7/8, у ритмі «повільно, швидко, швидко», і є одним із найпопулярніших танців у всій Греції та на Кіпрі — його танцюють на весіллях і релігійних святах. Оскільки танцівники тримаються за руки в лінії, новачок може стати в кінці й повторювати рухи за тими, хто попереду. У деяких сиртосах другий танцівник підтримує ведучого скрученою хусткою під час імпровізованих обертів.

Читати далі: Що вдягнути й узяти з собою на критський вечір

Сіртакі — танець із кіно

Багато відвідувачів уже знають один грецький танець — сіртакі, і він не є сільською традицією. Його створили для фільму «Грек Зорба» 1964 року на музику Мікіса Теодоракіса, поєднавши сиртос, назва якого походить від «тягнутого» стилю, з повільними й швидкими ритмами хасапіко — загалом суміш трьох танцювальних стилів. Його назва натякає на традиційне критське коріння, але танець був створений для фільму, а не переданий у спадок. Якщо сіртакі з'явиться у вашому вечорі, насолоджуйтеся ним як танцем, який світ вивчив із кіно, а пендозалі та сиртос сприймайте як власне надбання острова.

Тахімі та форма мелодії

Перш ніж почати танцювальну пісню, критський музика може відкрити виступ тахімі — ритмічно вільною, імпровізованою інструментальною соло-партією, що передує пісні. Потім з'являється ритм, і танцівники рушають. Традиція каже, що дві мелодії з Ханьї — «Протос Ханьотікос» і «Деутерос Ханьотікос» — є архетипами всіх інших критських сиртосів, тож навіть нові мелодії часто відлунюють старі. Старші ліри зберігають одну струну як бурдон, тож слухайте стійку ноту під мелодією.

Мантінадес — поезія, якою перегукуються

Мантінада — це римований двовірш із п'ятнадцяти складів, який часто імпровізують на місці під танцювальну музику, зазвичай про кохання або з легким кепкуванням. Кожен рядок ділиться на дві частини — по вісім і сім складів. На Криті мантінадес виконують під ліру та лауто. Вони часто антифонні: один вірш викликає відповідь, яка викликає наступну, тож співаки можуть обмінюватися рядками, немов розмовою. Двовірші з критської ренесансної поеми «Еротокритос» також використовувалися як мантінадес. Можливо, ви не розберете слів, але почуєте, коли рядок влучає в ціль, бо зала реагує, перш ніж музика рушає далі. Ця форма набула популярності наприкінці XIV століття.

Костюм і чому врака має значення

Чоловічий одяг на Криті включає чорну враку — штани, що щільно облягають талію та стегна й вільно спадають на стегнах. Такий крій уможливлює акробатичні танці, саме тому він пасує для стрибків пендозалі. Жіноче вбрання традиційно було довгою сукнею, яка спрямовувала їхні рухи до стриманіших. На сільському вечорі костюми є частиною шоу і швидким способом прочитати танець: сміливі стрибки належать враці, обережні кроки — довгій сукні.

Якщо ви слухаєте вперше

Вам не потрібно знати танці, щоб насолоджуватися вечором. Дивіться на провідного в колі, який імпровізує й задає тон і в пендозалі, і в сиртосі. Візьміть за руку того, хто поруч, повторюйте за ногами попереду й дозвольте крокам повторюватися, доки вони не стануть природними. Якщо ви волієте слухати, а не танцювати, дивіться на лірника: соліст часто керує плином танцю, імпровізуючи, щоб подати знак провідному танцюристу, а потім повертається до основної мелодії. Так чи інакше, музика — це те, на що варто звертати увагу, і чим більше ви слухаєте, тим зрозумілішими стають танці. Приходьте насамперед вухами, а ногами — потім.

Кому це не підійде

Критський вечір — це шоу для відвідувачів, тож він подає традицію у відшліфованій, зручній для натовпу формі. Якщо ви хочете почути музику як таку, у тихій залі, це не той вечір. Муніципалітет Іракліона зазначає, що його літні події включають традиційну критську музику поряд із сучасною музикою, танцем і театром, тож шукайте інший формат там. Якщо вам не до вподоби підсилений звук, велика зала чи запрошення до танцю, оберіть тихіший спосіб познайомитися з лірою. Музей народних інструментів, як-от той в Афінах, де зберігаються критські ліри, — ще один лагідніший шлях до цього інструмента.